У різних країнах світу збереглися незвичайні способи приготування супів. У Мексиці страву нагрівають розпеченим камінням, у Таїланді основу бульйону не виливають десятиліттями, а в Японії поживний суп став частиною раціону сумоїстів.

Один із найвідоміших прикладів можна знайти в Бангкоку. Там готують тайський яловичий суп неуа туне з м’ясом, фрикадельками, локшиною, травами, спеціями та субпродуктами.

Головний секрет страви — бульйон у великому казані, основу якого зберігають протягом десятиліть. Щодня до нього додають свіжі продукти й продовжують варити.

За один раз використовують близько 70 кілограмів яловичини. М’ясо готується приблизно 11 годин, завдяки чому стає дуже м’яким, а бульйон — насиченим і густим.

У В’єтнамі свою незвичайну комбінацію пропонує бун ріеу. Цей популярний у Хошиміні суп готують на крабовому бульйоні та подають із рисовою вермішеллю.

До страви додають масу з краба, свинини та яйця. Смак доповнюють тамариндовим рибним соусом і чилі, які дають кислі та гострі нотки.

Бун ріеу давно став популярною вуличною їжею у В’єтнамі. Одна з його характерних рис — поєднання в одній страві морепродуктів і свинини.

Зовсім інша традиція існує в Японії. Чанко-набе тісно пов’язаний із сумо та традиційно входить до раціону борців.

Це ситний суп із м’ясом або рибою, тофу, овочами, клейким рисом і бульйоном. Є різні варіанти страви, зокрема із солоним бульйоном або карі.

Найефектніший спосіб приготування зберігся в мексиканському штаті Оахака. Там готують кальдо-де-п’єдра — суп із риби та креветок, до якого додають цибулю, лайм, кінзу й чилі.

Для його приготування використовують розпечене каміння. Його опускають безпосередньо в посудину з інгредієнтами, нагріваючи таким способом рідину.

Ця техніка має багатовікову історію та походить із традицій корінної громади чинантеків. У 2021 році штат Оахака визнав кальдо-де-п’єдра нематеріальною культурною спадщиною через його значення для місцевої культури.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover