
Знаменита Статуя Свободи в Нью-Йорку, яку весь світ знає за зеленувато-блакитним кольором, спочатку виглядала зовсім інакше. Під час відкриття 140 років тому монумент був червонувато-коричневим, а згодом влада США навіть збиралася витратити десятки тисяч доларів, щоб повернути йому первісний вигляд.
Коли 28 жовтня 1886 року в Нью-Йорку урочисто відкрили Статую Свободи, її поверхня мала характерний для міді червонувато-коричневий відтінок. Звичного сьогодні зеленого кольору тоді не було, адже монумент вкривали сотні нових мідних листів.
Ідея створення статуї виникла ще 1865 року у французького скульптора Фредеріка Огюста Бартольді. Пам’ятник мав відзначити сторіччя Декларації незалежності США та символізувати дружбу між Францією й Америкою.
До роботи над конструкцією долучився інженер Александр Гюстав Ейфель, який згодом прославився завдяки знаменитій паризькій вежі. Створення монумента завершили 1884 року, після чого його розібрали для транспортування через Атлантичний океан.
У червні 1885 року до Нью-Йорка доставили 350 частин статуї, упакованих у 200 ящиків. Після складання монумент отримав офіційну назву «Свобода, що освітлює світ».
Сам Бартольді знав, що мідь із часом змінить колір, але очікував іншого результату. Скульптор припускав, що поверхня статуї поступово набуде темнішого червоного відтінку, а не стане зеленою.
Проте вже на початку XX століття зовнішність пам’ятника почала помітно змінюватися. Під впливом повітря та вологи мідь вступала в хімічні реакції, унаслідок яких на її поверхні утворювався новий шар речовин.
Спочатку статуя потемніла, а потім почала вкриватися зеленуватим нальотом. Цей процес називається утворенням патини, і саме він надав монументу характерного зеленувато-блакитного забарвлення.
У 1906 році американська влада навіть вирішила повернути Статуї Свободи первісний вигляд. Конгрес США виділив 62 тисячі доларів на фарбування пам’ятника, щоб відновити його початковий мідний колір.
Однак ця ідея викликала суперечки. Противники перефарбування вважали, що зелений відтінок уже став частиною образу статуї, а підтримувати первісний колір було б надто дорого.
Для збереження червонувато-коричневого забарвлення монумент довелося б перефарбовувати приблизно кожні 25 років. Через значні витрати від задуму зрештою відмовилися.
У 1910 році Статуя Свободи виглядала незвично: частина її поверхні ще залишалася мідною, тоді як інші ділянки вже набули зеленувато-блакитного відтінку. Протягом наступного десятиліття зелений колір поступово поширився майже на весь монумент.
До 1920-х років статуя вже мала практично такий самий вигляд, як сьогодні. Водночас утворена патина почала виконувати ще одну важливу функцію — захищати мідну поверхню від подальшого руйнування під впливом навколишнього середовища.
Згодом зелений силует Статуї Свободи став одним із найвідоміших символів Сполучених Штатів. Для багатьох іммігрантів, які прибували до Нью-Йорка морем, монумент уособлював свободу та надію на нове життя.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover





