Вчені визначили двох нових претендентів на звання найгучнішого птаха у світі — голоший дзвонарик і червононога серієма. Максимальна гучність їхніх криків може сягати близько 120 децибелів, що порівнюють із шумом від бензопили або відбійного молотка.

Дослідники проаналізували голоси 123 видів птахів і виявили величезну різницю між найгучнішими та найтихішими з них. Для 113 видів такі точні вимірювання раніше взагалі не проводили.

Вивчати гучність птахів безпосередньо в природі складніше, ніж може здатися. Рівень звуку сильно залежить від відстані: крик, який поруч із птахом здається оглушливим, за кількасот метрів може майже зникнути.

Саме тому науковцям було недостатньо просто записувати звуки. Вони використовували портативні шумоміри разом із лазерними далекомірами, щоб точно визначати відстань до птаха в момент вимірювання.

Джоао К. Т. Менезес, який працював над дослідженням під час навчання в аспірантурі UMass Amherst, пояснив, що в лабораторних умовах визначити гучність порівняно легко. Натомість у польових умовах донедавна бракувало як відповідних методів, так і достатньої кількості даних.

Найтихішим серед 123 досліджених видів виявився один із колібрі. Його максимальний голос сягав приблизно 64 децибелів, тобто був співставним зі звичайною людською розмовою.

На іншому кінці шкали опинилися голоший дзвонарик і червононога серієма. Їхні крики досягали приблизно 120 децибелів.

За підрахунками команди, різниця між найгучнішим і найтихішим видом у наборі даних становила 58,3 децибела. Такий розрив виявився значно більшим, ніж можна було б припустити лише за розмірами тварин.

Вчені також побачили зв’язок між максимальною гучністю голосу та будовою тіла. Загалом більші птахи з потужнішою мускулатурою могли видавати сильніші звуки.

Ще одним можливим чинником виявилася ширина дзьоба. Птахи з ширшими дзьобами в середньому були здатні кричати гучніше, хоча точний механізм цього зв’язку ще потребує додаткового вивчення.

Дослідники припускають, що такі особливості могли сформуватися в процесі еволюції. Великі птахи можуть бути менш уразливими перед хижаками, а тому гучні сигнали можуть становити для них менший ризик, ніж для дрібних видів.

Гучність також потенційно може бути пов’язана зі шлюбною поведінкою. Сильний голос дозволяє сигналу поширюватися на більшу відстань і таким чином привертати увагу більшої кількості потенційних партнерів.

Однак автори наголошують, що знайдений зв’язок із розмірами тіла та дзьоба ще не пояснює, чому саме окремі види еволюціонували до настільки потужного голосу. Для цього потрібно зібрати дані про значно більшу кількість птахів та порівняти їхню екологію і поведінку.

Особливо показовим виявилося те, що деякі птахи можуть перевершувати за рівнем децибелів голоси набагато більших тварин, зокрема слонів. Це свідчить про те, що сам розмір тіла не визначає максимально можливу гучність звуку.

Співавтор дослідження Джефф Подос наголосив, що подібні роботи неможливо виконати лише в лабораторії або на основі вже зібраних даних. Для точних результатів науковцям доводиться безпосередньо спостерігати за птахами в природі та вимірювати їхні голоси на місці.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover