Американський історик Тімоті Снайдер різко розкритикував Дональда Трампа за торговельну політику щодо Канади та його ставлення до союзників. На думку Снайдера, проблема полягає не лише у митах, а й у тому, що президент США хибно трактує сам принцип торгівлі та недооцінює значення суверенітету інших держав.

Історик вважає, що Трамп неправильно розуміє природу торговельного дефіциту. За його словами, сам факт того, що країна купує більше товарів в іншої держави, не означає автоматично, що її «обдурили» або що така торгівля є збитковою.

Снайдер порівнює це зі звичайною покупкою в магазині, коли людина віддає гроші за потрібні їй товари. На його думку, вимагати після цього повернути гроші, але залишити собі покупки, було б абсурдно, однак саме таку логіку він бачить у підході Трампа до торгівлі з Канадою.

Окремо автор критикує запровадження мит, які, за його оцінкою, лише роблять імпорт дорожчим для самих американців. Снайдер вважає, що торговельна війна в такому разі б’є не лише по Канаді, а й по споживачах і бізнесу у США.

Історик пов’язує це з особистим стилем Трампа, який, на його думку, звик сприймати будь-який обмін як ситуацію, де одна сторона обов’язково має виграти за рахунок іншої. Саме тому президент США, як стверджує Снайдер, бачить у торговельному дефіциті не економічний показник, а доказ того, що Америку нібито використовують.

Схожу проблему він бачить і в політичному ставленні Трампа до Канади. Снайдер переконаний, що президент США недооцінює готовність канадських політиків захищати суверенітет своєї країни навіть ціною економічних втрат.

Автор згадує прем’єр-міністра Канади Марка Карні та прем’єра Онтаріо Дага Форда. Попри політичні розбіжності, обидва, за словами Снайдера, розуміють нинішній конфлікт як питання майбутнього Канади, а не просто суперечку про тарифи.

Саме через це, вважає історик, Трамп помиляється, очікуючи швидкої капітуляції Оттави. Канада, на його думку, сприймає американський тиск як загрозу власній політичній самостійності й тому має значно сильнішу внутрішню мотивацію для спротиву.

Снайдер також звертає увагу на риторику, в якій Канаду намагаються показати слабкою або навіть «несправжньою» державою. На його думку, такі заяви небезпечні, бо нагадують кремлівські аргументи, які роками використовувалися для заперечення українського суверенітету.

Окремо історик критикує спроби принижувати Канаду через її державну систему охорони здоров’я. Він, навпаки, вважає її прикладом того, як політична спільнота здатна створювати спільні інституції та відчувати себе єдиною країною.

На думку Снайдера, якщо Канада продовжує поводитися як суверенна держава і не поступається тиску, можливості Трампа стають обмеженими. Усередині США, стверджує він, немає достатньо широкої підтримки торговельної війни з одним із найближчих союзників.

Історик також скептично оцінює будь-які погрози силовим тиском на Канаду. Він наголошує, що більшість американців і далі сприймають канадців як друзів, тому перетворити економічний конфлікт на щось більше буде політично складно.

Снайдер розглядає навіть символічні кроки на кшталт перейменування географічних об’єктів як ознаку слабкості, а не сили. На його думку, коли держава замінює реальну політику гучними жестами, це лише підкреслює відсутність переконливої стратегії.

Наприкінці історик закликає американців повернутися до розуміння США як конституційної республіки, а не як проєкту однієї людини. Він вважає, що головна загроза полягає у втраті відчуття спільної державності, коли особисті амбіції президента починають визначати зовнішню та внутрішню політику країни.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover